"ЖИТТЯ В ОБІЙМАХ КВІТІВ"

Літературно-мистецька година до Дня народження народної художниці. 

7 ГРУДНЯ - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ 

КАТЕРИНИ ВАСИЛІВНИ БІЛОКУР

Українська художниця, майстер народного декоративного живопису, 

представниця "наївного" мистецтва. 

“Хочу бути художником!” – автобіографічна цитата і життєве кредо Катерини Білокур.

Ця фраза, є певною межею, що повністю змінила життя молодої жінки, яка була змушена пожертвувати своїм особистим щастям заради того, щоб займатись мистецтвом.

 Людина, яка не отримала навіть початкової освіти і жила у примітивних

 умовах українського села.

Входить до переліку найвідоміших жінок 

давньої та сучасної України.

З величезним захопленням сприймали юні читачі розповідь бібліотекаря про життя цієї великої майстрині та її дивовижної краси роботи.

Тому, з величезним натхненням творили і наші юні читачі, зачаровані дивовижною красою

творчих робіт Народної Художниці.

26 листопада 1977 року в селі Богданівка на Київщині відкрився Музей 
народної художниці Катерини Білокур. 
Є відділом Яготинського історичного музею. 
Перший запис при відкритті музею зроблений письменником Олесем Гончаром. 

Музей художниці був створений в сільській хаті, 
де вона прожила майже все 
своє життя - від 1909 до 1961 р. 
Тут вона і почала малювати у своєму неповторному, тільки їй властивому стилі. Катерина Білокур самостійно опанувала техніку живопису і композиційну майстерність.

Картини Білокур експонувалися на багатьох обласних і республіканських виставках. У будинку-музеї збережені інтер'єри, представлені особисті речі художниці, численні фотоматеріали та документи, а також деякі картини. 
Перед будинком встановлено
 пам'ятник К. Білокур. 

Жінка малює квіти – чудна затія!..

Теплі мазки лоскочуть цупкий папір,

Сонце цілує скроні, тремтить на віях,

В дивній палітрі квітне строкатий двір.

Жінка – проста і скромна волошка в житі,

Скільки краси од світу цього у ній!..

Ловить душа натхненні чуттєві миті,

Вправно виводить світлом на полотні.

Як вона вміє – сумно, дитинно, чуйно,

Навіть наївно трішки, космічно аж!..

Квітнуть сади, поля і подвір’я буйно,

Дихає раєм кожен новий пейзаж!

Пензлик в її руках, мов легка пір’їна,

Вмочена в сік землі, в голубінь небес…

Жінка малює свято в раю на стінах,

Скільки простих і добрих у ній чудес!..

Зійдуть з полотен білих барвисті квіти

І приживуться в наших земних садах…

Жінко, в котрої сонце у грудях світить,

Квіти твої підперли небесний дах.

Наталя Данилюк

Катерині Білокур