пʼятниця, 7 грудня 2018 р.

"ЖИТТЯ В ОБІЙМАХ КВІТІВ"

Літературно-мистецька година до Дня народження народної художниці. 


7 ГРУДНЯ - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ 

КАТЕРИНИ ВАСИЛІВНИ БІЛОКУР

Українська художниця, майстер народного декоративного живопису, 
представниця "наївного" мистецтва. 
“Хочу бути художником!” – автобіографічна цитата і життєве кредо Катерини Білокур.
Ця фраза, є певною межею, що повністю змінила життя молодої жінки, яка була змушена пожертвувати своїм особистим щастям заради того, щоб займатись мистецтвом.

 Людина, яка не отримала навіть початкової освіти і жила у примітивних
 умовах українського села.
Входить до переліку найвідоміших жінок 
давньої та сучасної України.
З величезним захопленням сприймали юні читачі розповідь бібліотекаря про життя цієї великої майстрині та її дивовижної краси роботи.
Тому, з величезним натхненням творили і наші юні читачі, зачаровані дивовижною красою
творчих робіт Народної Художниці.
26 листопада 1977 року в селі Богданівка на Київщині відкрився Музей 
народної художниці Катерини Білокур. 
Є відділом Яготинського історичного музею. 
Перший запис при відкритті музею зроблений письменником Олесем Гончаром. 

Музей художниці був створений в сільській хаті, 
де вона прожила майже все 
своє життя - від 1909 до 1961 р. 
Тут вона і почала малювати у своєму неповторному, тільки їй властивому стилі. Катерина Білокур самостійно опанувала техніку живопису і композиційну майстерність.

Картини Білокур експонувалися на багатьох обласних і республіканських виставках. У будинку-музеї збережені інтер'єри, представлені особисті речі художниці, численні фотоматеріали та документи, а також деякі картини. 
Перед будинком встановлено
 пам'ятник К. Білокур. 
Жінка малює квіти – чудна затія!..
Теплі мазки лоскочуть цупкий папір,
Сонце цілує скроні, тремтить на віях,
В дивній палітрі квітне строкатий двір.
Жінка – проста і скромна волошка в житі,
Скільки краси од світу цього у ній!..
Ловить душа натхненні чуттєві миті,
Вправно виводить світлом на полотні.
Як вона вміє – сумно, дитинно, чуйно,
Навіть наївно трішки, космічно аж!..
Квітнуть сади, поля і подвір’я буйно,
Дихає раєм кожен новий пейзаж!
Пензлик в її руках, мов легка пір’їна,
Вмочена в сік землі, в голубінь небес…
Жінка малює свято в раю на стінах,
Скільки простих і добрих у ній чудес!..
Зійдуть з полотен білих барвисті квіти
І приживуться в наших земних садах…
Жінко, в котрої сонце у грудях світить,
Квіти твої підперли небесний дах.
Наталя Данилюк
Катерині Білокур

Немає коментарів:

Дописати коментар